Нелінійний аналіз Ці ефекти призводять до матриці жорсткості, яка не є постійною під час навантаження. Це протиставляється лінійному статичному аналізу, де матриця жорсткості залишається постійною. Як наслідок, для нелінійного аналізу потрібна інша стратегія розв’язування, а отже, інший розв’язувач. 22 травня 2017 р.
Для лінійного аналізу в основному потрібні лінійно-пружний матеріал і малі переміщення (теорія нескінченно малих деформацій), тоді як нелінійний аналіз розглядає великі переміщення та пружнопластичні матеріали, тому ефект суперпозиції не можна застосувати. Ще одна важлива відмінність – це матриця жорсткості.
Лінійна функція утворює пряму лінію, коли вона зображена на графіку; а нелінійна функція не утворює пряму (він певним чином вигнутий). Нахил лінійної функції постійний, тоді як нахил нелінійної функції постійно змінюється.
Лінійний аналіз охоплює широкий спектр методів, які використовувати лінійно-пружну поведінку матеріалу для визначення структурних динамічних властивостей і відгуків.
Лінійний аналіз базується на статичних припущеннях і припущеннях про лінійність і, отже, є дійсним, доки ці припущення є дійсними. Якщо одне (чи більше) із цих припущень не виконується, лінійний аналіз дасть неправильні прогнози та для моделювання нелінійностей необхідно використовувати нелінійний аналіз.
Лінійний аналіз зосереджується на розумінні лінійних залежностей, де входи та виходи пропорційні та можуть бути представлені прямими лініями або лінійними рівняннями. З іншого боку, нелінійний аналіз має справу зі зв’язками, які не є лінійними та містять більш складні математичні функції.