Новою причиною революції 2011 року стало збільшення населення, яке посилило безробіття. Під час свого президентства Анвар Садат знехтував модернізацією Єгипту на відміну від свого попередника Гамаля Абдель Насера, і його кумівство коштувало інфраструктурним галузям країни, які могли створити нові робочі місця.
Повстання в Єгипті 2011 р. Суспільне невдоволення автократичним керівництвом президента Хосні Мубарака вилилося в масові протести наприкінці січня 2011 р. після революції в Тунісі, у результаті якої в середині січня було повалено президента Бен Алі.
У грудні 2010 року протести в Тунісі, викликані смертю Мохамеда Буазізі, переросли в революцію. Смерть Халеда Саїда в червні 2010 року стала подібним об’єднанням активістів у Єгипті. Зростання використання соціальних мереж серед активістів зосереджено на планах загальнонаціонального протесту 25 січня 2011 року.
Рух 25 січня 2011 року став першою віхою єгипетської демократії, яка дала народу владу, замінивши авторитарного правителя. 18-денний протест успішно повалив диктаторський режим Єгипту, який правив країною майже 3 десятиліття. Хосні Мубарак керував Єгиптом з 1981 року.
Революція, що відбулася одразу після закінчення Першої світової війни, стала кульмінацією послідовних десятиліть протистояння єгипетських націоналістів окупації та була безпосередньо викликана вигнання за наказом Британії лідера партії Вафд Саада Заглула та кількох інших членів партії.
Новою причиною революції 2011 року стало збільшення населення, яке посилило безробіття. Під час свого президентства Анвар Садат знехтував модернізацією Єгипту на відміну від свого попередника Гамаля Абдель Насера, і його кумівство коштувало інфраструктурним галузям країни, які могли створити нові робочі місця.