Це були війни приблизно імперії та глобальної гегемонії, а також боротьби за визволення та деколонізацію. В епоху Атлантичних революцій Атлантика стала магістраллю для обміну не лише людьми та товарами, а й ідеями та культурними практиками.
У довгостроковій перспективі революції були переважно успішними. Вони широко поширював ідеали лібералізму, республіканізму, повалення аристократії, королів і встановлених церков.
Нації по всій Атлантиці стали незалежними. Революціонери надихалися ідеалами Просвітництва, такими як свобода особистості. Вони відкинули авторитет аристократія, або традиційний правлячий клас.
Але порівняно з потрясіннями деінде, атлантичні революції відрізнялися різними способами. Дорогі війни, які завдавали напруги європейським імперським державам — зокрема Великобританії, Франції та Іспанії — були глобальними, а не регіональними.
Всі вони отримали вигоду від володіння власністю, елітні самці Проте в першу чергу ідеї, породжені під час цих революцій, заклали основу для більш рівноправного світу, давши жінкам, рабам, корінним американцям і чоловікам без власності можливість претендувати на рівність з елітними чоловіками.
У цей період революціонери зіткнулися з низкою випробувань, у т.ч політичні репресії, опозиція з боку встановленої влади та необхідність мобілізації народної підтримки для своєї справи.