Більшість НПЗЗ метаболізується в печінці з подальшим виведенням із сечею або жовчю. Кишково-печінкова рециркуляція відбувається, коли значна кількість НПЗЗ або його кон’югованих метаболітів виводиться з жовчю, а потім реабсорбується в дистальному відділі кишечнику. Виведення НПЗЗ не залежить від печінкового кровотоку.
Більшість НПЗП метаболізуються метаболічними реакціями фази 1, такими як окислення, гідроксилювання, деметилювання, деацетилювання та з’єднання в печінці (метаболічні реакції фази 2, такі як глюкуронізація та сульфатування), або обома, з подальшим виведенням із сечею чи жовчю.
Більшість НПЗП метаболізуються в печінці шляхом окислення та кон’югації до неактивних метаболітів, які зазвичай виводяться із сечею, хоча деякі препарати частково виводяться з жовчю. Метаболізм може бути ненормальним при певних хворобливих станах, і накопичення може відбуватися навіть при нормальній дозі.
Є як неактивні метаболіти, так і невелика кількість незміненого ібупрофену швидко і повністю виводиться нирками95% введеної дози виводиться із сечею протягом чотирьох годин після прийому. Період напіввиведення ібупрофену становить від 1,9 до 2,2 години.
Більшість НПЗЗ метаболізується CYP2C9. Результати дослідження варфарину та очевидна залежність побічного ефекту від дози свідчать про те, що генотип повільного метаболізму CYP2C9 може призвести до підвищення концентрації НПЗЗ у плазмі крові, що призводить до підвищеного ризику виразки шлунка.
Гостре ураження нирок може виникнути при застосуванні будь-якого НПЗЗ, включаючи ібупрофен. Існує кілька груп людей із підвищеним ризиком пошкодження нирок при застосуванні НПЗП, включаючи людей похилого віку та людей із хронічною хворобою нирок (ХНН).